Суть закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» полягає в тому, що підприємства, які раніше користувалися схемами мінімізації, мали проблеми зі сплатою податків, зокрема використовували варіанти для збільшення податкового кредиту та зменшення прибутку з метою знизити суму платежів з податку на прибуток і ПДВ, відкривають свої тіньові сценарії ведення бізнесу та сплачують не всю суму податку, яку заборгували, а тільки 5%. У свою чергу держава прощає суб’єктам господарювання решту 95% податку, не нараховує штрафних санкцій та не застосовує щодо них кримінальної й адміністративної відповідальності.

Здавалося б, вигідна й щедра пропозиція від законодавця, але компромісне ноу-хау зачіпає інтереси тих, хто працював чесно, наприклад учасників IPO. Є окремі компанії, які виставляли свої акції на торги, наприклад на Лондонській біржі, показували бухгалтерію, очищалися від тіньових

схем. Відповідно, для них податковий компроміс не становить інтересу. Крім того, такі компанії дорожать своєю репутацією, і демонстрація податкових гріхів негативно позначатиметься на компанії, що в майбутньому спричинить труднощі з веденням бізнесу.

Це є однією з причин, чому кількість претендентів пройти процедуру податкового компромісу досить мала. Тут наведу дані від колег по ринку: кількість охочих «обнулитися» — близько 600.

Багато підприємців зайняли вичікувальну позицію до крайнього строку подання заявки. Їх насторожує відсутність практики, а закон виписаний дуже багатозначно. Адже до кримінальної відповідальності за порушення у сфері оподаткування притягають не тільки за ст.212 Кримінального кодексу. На горизонті вимальовується відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст.191), фіктивне підприємництво (ст.205), легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом (ст.209). І це далеко не повний перелік статей КК. На додаток до цього ДФС запропонувала свої рекомендації стосовно порядку проведення податкового компромісу, що ще більше спантеличило платників податків.

Кому ж вигідно пройти згадану процедуру? Однозначно схема може зацікавити тих, у кого є кримінальні справи, адже податковий компроміс дає можливість закрити їх найбільш безболісно для ухильників.

Проблема податкового компромісу не тільки в тому, щоб показати за минулі періоди свої недоліки й почати працювати з чистого аркуша, а в тому, що система оподаткування не міняється, підприємства продов­жуватимуть функціонувати в старій системі, високі ставки податків і небажання їх платити нікуди не зникнуть. Крім того, демонстрація схеми мінімізації припускає й розкриття інформації про контрагентів. При цьому ніхто не гарантує, що через якийсь час до останніх не завітає податковий інспектор, по суті, за наведенням «компромісника».

Крім кримінальних справ, існує ще одна схема, коли компроміс вигідний. Якщо мінімізація здійснювалася через дружні підприємства, після проведення податкового компромісу компанія вже не проходитиме перевірки за періоди, які зачепила процедура. Наприклад, підприємство, відкриваючи свої несплати за 3 роки, демонструє не повну суму, а тільки частину, домовляється з податковою, і в майбутньому йому вже не зможуть донарахувати податки.

Але це швидше винятки з правил, ніж відточена процедура реалізації запропонованого податковою нововведення.

Податковий компроміс став наріжним каменем дискусій в юридичному співтоваристві. Так, на одному із заходів The Chamber of Commerce in Ukraine юристи поділилися своїм досвідом роботи з клієнтами в рамках процедури й відзначили, що на цей крок ідуть тільки тоді, коли всі суди програно, або ж клієнти не хочуть судитися, або стосовно них відкрито кримінальні провадження.

Також є тенденція до застосування податкового компромісу доти, доки податкове зобов’язання не узгоджене, тобто поки платник його оскаржить або в адміністративному порядку, або в судовому. Практика свідчить про те, що бувають випадки, коли суд уже ухвалив рішення у справі й застосувати процедуру податкового компромісу неможливо. У таких випадках підприємства подавали касаційну скаргу, вищий суд скасував рішення апеляційної інстанції та відправив його на перегляд. Із цієї миті податкове зобов’язання знову не узгоджене. Але така схема не є системною.

І на завершення про перспективи. Податковий компроміс — це короткострокове рішення для наповнення бюджету. У планах фіскальних органів було стягнути 2 млрд грн. Якщо подивитися на кількість поданих заявок, не виключено, що сума буде незначною і процедуру можуть продовжити.

Источник: http://zib.com.ua/